централізований

-а, -е.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до централізувати. || централізо́вано, безос. присудк. сл.

2) у знач. прикм. Який має центральну державну владу; зосереджений у руках держави. || Принцип організації системи управління, що полягає в підпорядкуванні місцевих органів, ланок управління, установ центральним.

3) у знач. прикм. Який виходить з одного центру, здійснюється під керівництвом одного центру (у 6 знач.).